Синагога Золота Роза у Львові

[shperk]

Муровану міську синагогу спорудили 1582 року італійські архітектори Павло Щасливий (Павло Римлянин, він же - Паоло Домінічі Романус) і Петро Зичливий в історичному середмісті Львова на вулиці, що у середньовіччі звалася Жидівською (нині - Староєврейська). Фундатором синагоги був багатий львівський купець, банкір і королівський фінансист Ісаак Нахманович (Ісаак бен Нахман). Тому в історії закріпилося найменування "Синагога Нахмановича".  Це була друга міська синагога у Львові, на будівництво якої влада довго не надавала дозволу. Зрештою, римо-католицький архієпископ, дозволяючи її будівництво, наказав, "щоби невірні жиди не мурували синагоги виставної і коштовної, але звичайну, середньої міри". Народна назва "Золота Роза" (або "Турей загав") пов'язана з донькою Ісаака бен Нахмана, котра, згідно з місцевою легендою, допомогла єврейській громаді дістати дозвіл на будівництво цієї синагоги.

З огляду на архітектурні обмеження синагога, мурована з цегли й каменю, мала розміри в плані лише 11 х 9 м. Підлога молитовного залу була заглиблена нижче рівня вулиці, завдяки чому й утворився високий репрезентативний зал, перекритий системою готичних хрещатих склепінь на нервюрах. Архітектурна стилістика цієї будівлі дещо архаїчна, як для кінця XVI століття: вона перехідна від готики до ренессансу. Готичні вікна й нервюри напрочуд органічно поєднувалися з ренессансним аттиком, що мав аркатурно-пілястровий фриз і маньєристичну "корону" в завершенні.

Ця будівля була центром громадського життя єврейського району міста та однією з найцінніших архітектурних пам'яток Львова. Вона вважалася однією з найкрасивіших синагог Центрально-Східної Європи. У 1920-30-х роках її досліджували різні фахівці, котрі виконали архітектурні обміри й фотофіксацію. Пам'ятку зруйнували вибухівкою німецько-фашистські окупанти у серпні 1941 року. Рештки синагоги оголошено пам'яткою архітектури місцевого значення ( охоронний № 513-Лв). Її включено до затвердженої Урядом України 1999 року Програми відтворення видатних пам'яток історії та культури України.

Синагога "Золотая роза" нач.ХХ века (с акв. А. Каменнобродского)

Львов. Синагога «Золотая Роза», построенная в 1582 г.

Бима (one can see its interior only on old drawings like the one made by Rudolf Bernt some time in the 1890-ies.)

 This archive photo of the interior of the "Golden Rose" was taken in 1941 and is the most recent of all known photos.

 The Western facade and the courtyard of the "Golden Rose" Synagogue in Lviv. Archive photo.

 Современный вид

Фото с сайта The Vanishing World of the Ukrainian Jewry

Comments

[youwannakillme.livejournal.com]

Хотя внешне синагоги отличаются друг от друга, в основе их внутреннего устройства лежит конструкция Храма, который в свою очередь повторял устройство Скинии, построенной евреями в пустыне. Это было огороженное прямоугольное пространство. Внутри находился умывальник, где священнослужители омывали руки и ноги перед началом службы, и жертвенник для жертвоприношения животных. Вслед за этим располагалось нечто вроде шатра, называемого Святилищем. Туда могли входить только священнослужители. В глубине Святилища, скрытая особым занавесом (парохет), находилась Святая святых. Там стоял Ковчег Завета, содержавший Скрижали Завета с высеченными на них Десятью Заповедями. Когда царь Соломон построил Храм, он воспроизвел устройство Скинии, добавив прилегающий двор, где могли молиться женщины. Синагоги строятся так, что их фасад всегда обращён к Израилю, по возможности, к Иерусалиму, где стоял Храм (для европейских синагог это означает ориентацию на восток). Во всяком случае, стена, у которой стоит арон кодеш (шкаф, в котором хранятся свитки Торы), всегда направлена в сторону Иерусалима, и в любом месте земного шара еврей молится, обратясь лицом к нему. По правилам синагога должна быть самым высоким сооружением в городе, доминирующим над другими постройками. Синагога (http://www.judasism.info/sinagoga.htm) имеет обычно прямоугольную форму, для мужчин и женщин есть раздельные помещения (это может быть балкон, боковой или задний придел). У входа помещается раковина, где можно помыть руки перед молитвой. В той части синагоги, которая соответствует местоположению Святилища в Храме, устанавливается большой шкаф (иногда в нише), покрытый занавесом, называемым парохет. Такой шкаф называется синагогальным ковчегом (арон кодеш) и соответствует Ковчегу Завета в Храме, в котором хранились скрижали с Десятью Заповедями. В шкафу находятся свитки Торы — самое священное достояние синагоги. В центре синагоги находится возвышение, называемое бима или алмемар. С этого возвышения читается Тора, на нём установлен стол для свитка. Это напоминает помост, с которого в Храме читали Тору.